Стильове різноманіття архітектурного середовища на початку ХХ ст. сприяло демонстрації національної ідентичності будинку в його формах і деталях. На відміну від попередніх стилів, український архітектурний модерн став результатом аналізу та узагальнення історичної української архітектурної спадщини. Фірма Левинського розвивала своє бачення і свою методику інтерпретації традиційних рис української архітектури в нових спорудах. Значний вплив на вибір творчих засобів інтерпретації першоджерел мали специфічні місцеві чинники і обставини: споруди для української громади, поряд з традиційними регіональними характеристиками, мали підкреслити етнокультурну єдність Галичини з рештою України, виявити стильову відмінність від “закопанського способу” у будівництві, зазначити культурно-емоційні пріоритети громади – замовника. В цьому контексті, фірма Левинського поряд з інтерпретацією форм народної дерев’яної архітектури, робила акцент на гуцульських регіональних мотивах в орнаментиці і колористиці, і на використанні кераміки в декорі фасадів. Зважаючи, що основу архітектурної ідентичності міста формують будинки з громадською функцією, детальніше розглядаються будинки кредитного товариства і банку “Дністер”, бурси Педагогічного товариства, Українського музичного товариства ім. Лисенка, в яких проявились індивідуальні підходи до художньо-образного та архітектурного вирішення. Вони в оптимальний спосіб поєднали в собі передові для свого часу функціональні, технологічні та стилістичні вимоги з дуже виразними традиційними візуальними характеристиками. Це стало результатом спільних зусиль архітекторів, будівельників і української громади міста, їх усвідомленого бажання мати якісну архітектуру, що відповідала б світовим стандартам, і, одночасно, архітектуру українську, здатну в нових умовах розвивати українські культурні традиції. Запроектовані і побудовані для української спільноти Львова споруди є цінним підґрунтям для творчого переосмислення питання української ідентичності в умовах сучасного архітектурного процесу в Україні.
Іван Левинський, українська архітектурна ідентичність, український архітектурний модерн
Отримано 26.05.2020, Доопрацьовано 31.05.2020, Прийнято 23.06.2020
Взято з Том 6, № 1, 2020
Сторінки 32-40