Архітектурні дослідження

  • Головна
  • Про журнал
  • Редакційна політика
  • Подання статей
  • Архів
  • Індексація журналу
  • Контактна інформація
en

Архітектурні дослідження

  • Подати статтю
  • Головна
  • Статті та випуски
    • Поточний випуск
    • Архів
  • Про журнал
    • Цілі та проблематика
    • Редакційна колегія
    • Індексація журналу
    • Джерела фінансування
  • Для авторів
    • Подання статті
    • Умови публікації
    • Загальні вимоги до оформлення рукописів
    • Процес рецензування
    • Редакційні збори
    • Договір про передачу прав від автора до видавця
  • Етика та політики
    • Публікаційна етика
    • Конфлікт інтересів
    • Політика відкритого доступу
    • Політика архівування матеріалів
    • Політика скарг
    • Положення про конфіденційність
    • Положення про відкликання публікацій
    • Політика антиплагіату
    • Політика використання генеративного ШІ
  • Пошук
  • Контакти

Стаття

Спонтанні та регулярні моделі уфортифікованих міст України у XVI–XVII ст.

Богдан Черкес Ілля Литвинчук
Анотація

На українських прикордонних землях були запроваджені принципи ранньомодерного європейського урбанізму, який, насамперед, включав оборонний компонент у XVI–XVII століттях. Інвентарні документи та дослідження того часу свідчать про те, що наявність оборонних споруд навколо населених пунктів визначалася статусом міста, що дало привілеї та обов’язки захищати та зберігати укріплення міста та замку. Однак присутність архаїчних давньоруських традицій продовжувался на землях Поділля аж до 18 століття, що підтверджується інвентарними планами, зробленими картографами Російської імперії після Другого поділу Речі Посполитої. Ми розрізняємо два основні типи укріплень, які лягли в основу містобудування та вплинули на його міську модель. Перший ми називаємо стихійним – він формувався без будь-якого цілісного плану; другий тип – регулярним – розташування системи оборони, ринкової площі та сакральних споруд було розроблено відповідно до попередньо ретельно розробленого плану. Методика авторів базується на тому факті, що планувальна структура історичного міста була незмінною протягом XVI–XVII століть, а роботи над реликтами автентичного планування збереглися до наших днів (згадані вище “кадастрові відбитки”). Стабільність планувальної структури залежала від таких факторів: 1) повільний процес колонізації в прикордонних районах і, як наслідок, низький приріст міст, 2) недостатнє фінансування модернізації міських укріплень власником, власником або державою, 3) стабільна система управління майном нерухомості, яка регулювала розміри земельних ділянок. Ця систематизація вказує на те, що застосування регулярних принципів у фундаменті міста на кордоні степу є винятком, а не звичним явищем. На території між річками Дністра та Бугом ми виявили 15 міст та укріплень, що мають особливості регулярного планування, та 148 – стихійні.

Ключові слова

укріплення, регулярні принципи, кордон, кадастрові відбитки, оборона, Поділля

Завантажити статтю

Отримано 14.02.2020, Доопрацьовано 12.05.2020, Прийнято 23.06.2020

Взято з Том 6, № 1, 2020

ЦИТУВАТИ

Cherkes, B., & Lytvynchuk, I. (2020). Spontaneous and regular models of fortified cities of Ukraine in the 16th–17th centuries. Architectural Studies, 6(1), 1-9.

Сторінки 1-9

Використані джерела

Використані джерела в процесі публікації
ISSN 2411-801X e-ISSN 2786-7374  УДК 71;72
DOI: 10.56318/as