Анотація

Методика дослідження міськихструктур різного порядку і функцій Білла Хіллера є адаптивною і прикладною у розгляді громадськихпросторів міста, як самостійної системи так і елементу міської структури вищого порядку. В результаті застосування методу можна виділити ділянки міста – вулиці, простори, що мають потенціал до поширення своїххарактеристик на сусідні території. Б. Хіллер окреслює їхяк такі, що мають “потенціал руху” або “пріоритетні простори”. Це нове теоретичне розуміння міста як системи, що самоорганізується в залежності від геометрії міськихмереж. 

Найбільш структурованою і сталою в місті можна вважати вуличну мережу. Згідно методики Б. Хіллера, з точки зору розподілу довжини лінії у вуличній мережі, найменший відтинок приймається за масштабний модуль. Основний елемент аналізу – відрізок вулиці між перехрестями. Аналізується співвідношення відрізку вулиці між двома перехрестями чи примиканням і сусідніми відрізками. Аналіз полягає в розрахунку математичної близькості, яка вимірює, наскільки близько кожен відрізок знаходиться по відношенню до інших, зводячи до мінімуму шлях між кожною парою відрізків. Таким чином знаходимо систему з найменшою кількістю поворотів та безсистемних примикань у вуличній мережі, яка, згідно Б. Хіллера, має найвищий потенціал до подальшого розвитку міської тканини.

Опрацювання методу Б. Хіллера проводилося на топозйомці м. Львів. Визначено, що критеріям “пріоритетного простру” за Б. Хіллером у Львові відповідає прямокутна мережа вулиць площі Ринок і дільниці довкола неї та магістралі загальноміського значення, що було очікувано для радіального міста. Загалом, характер мережі “пріоритетних просторів” у Львові має характер плям, поєднанихз центром радіальними напрямками.

Отримані результати можуть бути основою для досліджень міських структур чи окремих структурних елементів, таких як громадських просторів, ландшафтних територій, локальних міських общин.

Ключові слова

структура міста, методика дослідження міськихструктур, публічний простір.