Дослідження зосереджено на взаємозв’язках між політичною реальністю останніх десятиліть та життям вітчизняної архітектурної школи. Проаналізовано методологічні перспективи перетворення архітектурної освіти на активний чинник позитивних змін у житті професійної спільноти та набуття нею значущої позиції в соціумі.
