Linda, S.
(2023).
The Mannerism of Giulio Romano: Innovation and dramatic imagery .
Architectural Studies,
9(1),
47-57.
https://doi.org/10.56318/as/1.2023.47
Стаття
Mаньєризм Джуліо Романо: новаторство і драматизм образів
Анотація
Джуліо Романо – видатний італійський архітектор-маньєрист з Мантуї доби Пізнього Відродження, який зробив значний внесок у розвиток архітектурних процесів, а також запропонував методи інтерпретації ордерної системи, що використовуються у сучасну добу. Саме тому метою статті є представити діяльність архітектора як закономірний крок у розвитку класичної ордерної системи. Для цього було використано методи систематизації, порівняльного та синхронічного аналізів. У дослідженні проаналізовано з художнього аспекту найзначніші реалізовані об’єкти Джуліо Романо: палаццо дель Те, Кавалеріцца в Палаццо Дуккалє, власний будинок архітектора у Мантуї. Показано, яким чином митець інтерпретував ордерну систему для формування індивідуального архітектурного стилю, сповненого драматизму та напруженості композиції. У статті запропоновано концепцію, що пояснює причину виникнення маньєризму, яка базується на уявленні архітекторів епохи Ренесансу свого місця в історичному процесі. Показано, що розуміння архітекторами свого часу, як такого, що перевершує майстрів античності, та усвідомлення ідеї перманентного розвитку, як основи історичного процесу, створили методологічну та методичну передумову для маньєризму, яку можна окреслити терміном «стилізація». Також у статті доведено, що методи інтерпретації ордерної системи, запропоновані у період Пізнього Ренесансу, знайшли свій розвиток у практиці постмодернізму і не втратили свою актуальність і у теперішні часи
Ключові слова
маньєристична архітектура; трансформація ордерної системи; Мантуя; стилізація
Отримано 18.03.2023, Доопрацьовано 21.05.2023, Прийнято 25.06.2023
Взято з Том 9, № 1, 2023
ЦИТУВАТИ
https://doi.org/10.56318/as/1.2023.47
Сторінки 47-57
Використані джерела
[1] Batkyn, L.М. (1989). Italian Renaissance in search of individuality. Moscow: Nauka.
[2] Coffin, D.R., Kemp, M.J., & Watkin, D.J. (2008). Italian Mannerism or late Renaissance (1520-1600). In Western Architecture. Retrieved from https://www.britannica.com/art/Western-architecture/Italian-Mannerism-or-Late-Renaissance-1520-1600.
[3] De Girolami Cheney, L. (2016). Giorgio Vasari and Mannerist architecture: A marriage of beauty and function in urban spaces. Journal of Literature and Art Studies, 6(10), 1159-1180. doi: 10.17265/2159-5836/2016.10.007.
[4] Faught, W.D. (1969). The formal kinship of architecture and urbanism: Design in the Italian Renaissance, Mannerism, and Baroque. Retrieved from https://scholarship.rice.edu/handle/1911/89513.
[5] Grandi, A. (2007). Managing a natural ressource: The Mantova fish market in modern times. Food & History, 5(2), 268-293. doi: 10.1484/J.FOOD.1.100232.
[6] Graschenkov, V.N. (1977). Alberti as an architect. In Digest of articles (pp. 154-155). Moscow: Nauka.
[7] Grundmann, S., & Fürst, U. (1998). The architecture of Rome: An architectural history in 400 individual presentations. Edition Axel Menges. Retrieved from https://books.google.com.ua/books/about/The_Architecture_of_Rome.html?id=Se1BbQ99KGUC&redir_esc=y.
[8] Hartt, F. (1944). Raphael and Giulio Romano: With notes on the Raphael school. The Art Bulletin, 26(2), 67-94. Retrieved from https://www.jstor.org/stable/3046936.
[9] Hartt, F., & Wilkins, D. (2003). History of Italian Renaissance art: Painting, sculpture, architecture. New York: H.N. Abrams.
[10] Ikonnikov, A.V. (1997). Historicism in architecture. Moscow: Stroizdat.
[11] Introini, M., & Spinelli, L. (2018). Architecture in Mantua from the Palazzo Ducale to the Burgo Paper Mill. Milano: Silvana Editoriale. Retrieved from https://core.ac.uk/download/pdf/158819078.pdf.
[12] Jansen, D.J. (2019). Chapter 1 early years: Family background, education, Giulio Romano. In Jacopo Strada and cultural patronage at the imperial court. Leiden: Brill. doi: 10.1163/9789004359499_003.
[13] Kaborycha, L. (2011). A short history of Renaissance Italy. Hoboken: Prentice Hall.
[14] Mako, V. (2021). Characters of ancient architectural orders and their Mannerist interpretation in Dietterlin’s book from 1598. Athens Journal of Architecture, 7(2), 227-256. Retrieved from https://www.athensjournals.gr/architecture/2021-7-2-1-Mako.pdf.
[15] Michiulis, D.L. (2016). The Palazzo del Te: Art, Power, and Giulio Romano’s Gigantic, yet Subtle, Game in the Age of Charles V and Federico Gonzaga. (Doctoral thesis, California State University, Northridge, USA).
[16] Rutter, T. (2019). Shakespeare, Serlio, and Giulio Romano. English Literary Renaissance, 49(2), 248-272. doi: 10.1086/702637.
[17] Savelyeva, I.M. (1997). History and time: In search of the lost. Moscow: Yazyki Russkoi Kulturi.
[18] Shlipchenko, S.Yu. (2009). Written in stone: Brief interventions in architectural history and theory. Kyiv: Vsesvit.
[19] Stoeldraijer, A.P.C.M. (2013). The Italian mannerist palazzo in search of a universal definition. Retrieved from https://pure.tue.nl/ws/files/46929818/755764-1.pdf.
[20] Venturi, R. (1965). Complexity and contradiction in architecture: Selections from a Forthcoming Book. Perspecta, 9/10, 17-56. Retrieved from https://www.jstor.org/stable/1566911.
[21] Venturi, R., & Brown D.S. (2004). Architecture as signs and systems. For a Mannerist time. Retrieved from http://designtheory.fiu.edu/readings/venturi_architecture_as_signs.pdf.
[22] Voitovych, L. (2018). The Italian wars of the end of the 15th - 16th centuries are an important stage in the evolution of military affairs. In Problems of the history of wars and military art (pp. 151-180). Lviv: I. Krypyakevych Institute of Ukrainian Studies.