У статті висвітлено шлях та фактори, що впливають на відродження історичних пам’яток на прикладі реконструкції соляного заводу у Дрогобичі Дослідження фаз міських центрів життя вченими світу показало, що міста можуть опинитися у важкій ситуації та впадати у депресію не від застою та руйнування культурних цінностей та об’єктів культурної спадщини, а від спадщини та промислових об’єктів. До таких міст в Україні належить місто Дрогобич, де основні підприємства припинили свою діяльність або функціонують частково. У Дрогобичі, як і в багатьох європейських містах, є історичні промислові підприємства, відомі в усьому світі. Перш за все, це солезавод, м’ясокомбінат, нафтопереробний комплекс “Полімін”, нині – “Галичина” тощо, які можуть і повинні стати координатами пошуку районів оновлення, ревалоризації, реабілітації історичних пам’ятників промислової архітектури. Для вирішення цих проблем 8–17 грудня 2020 року в Україні відбувся семінар “Чарівні соляні міста”, ініційований викладачами та студентами Технічного університету в Кайзерслаутерні, Німеччина, та Національним університетом Львівської політехніки, студентами-архітекторами, експертами в галузі економіки , екології та географії. Зі списку об’єктів було обрано соляний завод у Дрогобичі, відомий як підприємство з XIV століття. Після роботи в групах українських та німецьких студентів над обстеженням солеварних підприємств, дослідженнями у галузі видобутку солі в Європі та Україні, дослідженнями різних методів оновлення історичних промислових об’єктів, учасниками семінару було обрано 4 напрямки: 1 – ремонт будинків виключно як підприємство; 2 – передача об’єктів культури та мистецтва на соляний завод; 3 – об’єкти здоров’я та медичної функції; 4 – комбіновані бази відпочинку та виробництва. Розроблено 11 навчально-пошукових проектів. Ці проекти будуть підготовлені у формі виставки у 2021 році в приміщенні Дрогобицької міської ради
архітектурні, економічні, ментальні фактори, відродження, історичні, типові, уніфіковані, серійні, промислові будівлі Дрогобича
Отримано 25.02.2021, Доопрацьовано 09.04.2021, Прийнято 31.05.2021
Взято з Том 7, № 1, 2021
https://doi.org/10.23939/as2021.01.066
Сторінки 66-77