Архітектурні дослідження

  • Головна
  • Про журнал
  • Редакційна політика
  • Подання статей
  • Архів
  • Індексація журналу
  • Контактна інформація
en

Архітектурні дослідження

  • Подати статтю
  • Головна
  • Статті та випуски
    • Поточний випуск
    • Архів
  • Про журнал
    • Цілі та проблематика
    • Редакційна колегія
    • Індексація журналу
    • Джерела фінансування
  • Для авторів
    • Подання статті
    • Умови публікації
    • Загальні вимоги до оформлення рукописів
    • Процес рецензування
    • Редакційні збори
    • Договір про передачу прав від автора до видавця
  • Етика та політики
    • Публікаційна етика
    • Конфлікт інтересів
    • Політика відкритого доступу
    • Політика архівування матеріалів
    • Політика скарг
    • Положення про конфіденційність
    • Положення про відкликання публікацій
    • Політика антиплагіату
    • Політика використання генеративного ШІ
  • Пошук
  • Контакти

Стаття

Розвиток театральної функції у мережі українських культурно-просвітницьких будівель Галичини

Ігор Копиляк
Анотація

Традиції українського театру сягають своїми коренями сивої давнини дохристиянської епохи. Початок генезі українського театру в Галичині могли покласти літургійний та старовинний обрядовий театри, як своєрідні просвітницькі дійства, що несуть досвід із глибини віків. Протягом довгого часу народні обрядові дійства переважно відбувалися просто неба, а майданчиком для них були міські вулиці, площі, подвір’я. З початком функціонування греко-католицької семінарії у Львові (1783 р.), в її стінах виникає традиція постановки театральних видовищ. Театр духовної семінарії, залишаючись аматорським, професійно підходив до театральної справи. Він заклав основу подальшому розвитку українського театрального руху, ставши першою сходинкою на шляху виховання майбутніх громадських і культурних діячів, які виросли і сформувалися у Львові. У процесі свого становлення український театр був тісно пов’язаний із мережею культурно-просвітницьких установ, які почали виникати в Галичині вже з середини ХІХ століття, а перед початком Другої світової війни сформували тенденцію, що рівномірно охопила населені пункти на цих територіях. Народні доми, читальні “Просвіти”, будинки товариств та спілок – стали справжніми осередками культурного життя. Оскільки українці не мали власних спеціалізованих театральних будівель, то сцени клубів надовго стали простором для діяльності національного театру. Процеси формування нових типів культурно-просвітницьких будівель, їхніх структур, відбувалися залежно від розвитку і змін соціально-культурних умов у країні. Тому, щоб передбачити розвиток сучасних культурних центрів, визначити їхню оптимальну функціональну структуру та об’ємно-просторове рішення, необхідно аналізувати та використовувати архітектурний досвід, особливо першої половини XX століть, часу, коли громадські будівлі стають найпопулярнішими і на наших теренах, і в світовому досвіді.

Ключові слова

клубна будівля, український театр, Народний дім

Завантажити статтю

Отримано 11.05.2020, Доопрацьовано 21.06.2020, Прийнято 23.06.2020

Взято з Том 6, № 1, 2020

ЦИТУВАТИ

Kopylyak, I. (2020). Development of the theatrical function in the network of Ukrainian cultural and educational establishments of Galicia. Architectural Studies, 6(1), 26-31.

Сторінки 26-31

Використані джерела

Використані джерела в процесі публікації
ISSN 2411-801X e-ISSN 2786-7374  УДК 71;72
DOI: 10.56318/as