Frolova, Yu.
(2019).
NETWORK OF THE OTTOMAN FORTIFIED SETTLENTS ON THE NORTHWEST BLACK SEA COAST IN THE XVII AND XVIII CENTURY .
Architectural Studies,
5(2),
82-91.
Стаття
МЕРЕЖА ОСМАНСЬКИХ УКРІПЛЕНИХ МІСЦЬ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО УЗБЕРЕЖЖЯ ЧОРНОГО МОРЯ У ХVІІ ТА ХVІІІ ст.
Анотація
Дослідження архітектурно просторового планування укріплених міст є частиною міждисциплінарного дослідження історично-містобудівного, культурно-соціального та економікоприроднього характеру розвитку південного регіону сучасної України. Мистецтво фортифікації упродовж 16–19 століть було важливим чинником впливу на розвиток міст, їх розміри та архітектурний вираз, соціальний та культурний склад території, символізували міліарну та політичну міць країни. Більшість міст північно-західного узбережжя Чорного моря за соціально-економічних та політичних обставин мали лінії фортифікаційних укріплень побудовані у різні часи та за різними фортифікаційними традиціями. У якостях фортифікаційних укріплень проявилась напрямок функціонування поселення як потужних портів або торгівельних площ з використання розгалуженої системи підпорядкування оточуючої території та середмість. Дослідження охопило 11 міст, які мали фортифікації упродовж 17 століття. Було систематизовано історіографічні та описові документи щодо фортифікацій, зведено у табличну форму, проведено пошук спільних рис та алгоритмів утворення міського простору, порівняно з іншими відомими османськими містами того ж періоду. Отримані архітектурно-просторові моделі фортифікаційних укріплень об’єднуються у загальну мережу фортифікацій з тотожною організацією та підпорядкуванням міського простору за зразком державного рівня Османської Імперії, поділяються на другорядні та підпорядковані зв’язки. В залежності від природно-економічних чинників було виділено 4 типи фортифікаційних просторових зв’язків( брамовий, дзеркальний, ланцюговий та комбінований), обрані об’єкти мають спільні історичні та просторові характеристики (початок формування фортифікацій від літовського та генуєзьського періодів, татарська та ногайська перебудова, османська модернізація, період занепаду). Просторова єдність розвитку укріплених міст північно-західного узбережжя Чорного моря та їхні спільні архітектурно-просторові риси уможливлюють реконструкцію об’ємного вигляду тих містечок, які мають обмежену джерельну базу. Також актуалізує питання перегляду містобудівного руху та характеру організації фортифікаційних споруд у період володарювання Османської Імперії XVII та XVIII століття
Ключові слова
планування міста, фортеця, оборонна лінія, Південь України, укріплені поселення, північно-західне узбережжя Чорного моря, отаманські фортеці, XVIII століття
Використані джерела
Використані джерела в процесі публікації