Анотація

У дослідженні висвітлено феномен релігійного туризму, який набув особливої популярності у всьому світі та спричинив появу сакральної інституції нового типу – духовного реколекційного центру, який, будучи важливою багатофункціональною соціальною структурою, потребує глибокого дослідження та подальших рекомендацій щодо вибору території для проектування та його розташування у планувальній структурі міст та в загальній мережі закладів такого типу. Теоретичним підґрунтям для сформованих рекомендацій є ґрунтовний аналіз світової та вітчизняної практики архітектурно-містобудівної організації релагійного туризму.

У статті висвітлено типологію та основні містобудівні принципи їхню формування на прикладі Західної України, як території найбільшого поширення греко-католицької церкви. Дослідження має на меті здійснити оцінку релігійно-туристичного потенціалу Західної України та сформувати модель його розвитку шляхом створення мережі духовно-реколекційних центрів як ключових пунктів на перетинах туристичних маршрутів у загальній системі духовних, культурних та дозвіллєвих закладів, що, безумовно, призведе до розширення та вдосконалення існуючої релігійно-туристичної інфраструктури. Основні досягнення, представлені в роботі, засновані на особистому досвіді авторки, яка неодноразово брала участь у низці паломницьких та релігійних заходів, а також є автором низки проектів духовних реколекційних центрів в Україні. 

Ключові слова

духовно-реколекційний центр, релігійний туризм, містобудівні принципи, архітектурна організація.