В останні століття візуальний образ архітектурного середовища історичних міст Польщі й України суттєво відрізняється. Архітектурна організація історичнихосередків польськихміст, що ґрунтується на застосуванні візуально закритихпросторів, виявляє ознаки, характерні для західноєвропейської урбаністичної традиції, тоді як більшість українськихміст аж до ХІХ ст. розбудовувалися за принципом візуальної відкритості та інтеграції з ландшафтом. Складається враження, що ця істотна концептуальна відмінність архітектурного середовища існувала завжди, хоча обидві країни розташовані поруч на карті Європи. Але спосіб заснування польськихта українськихміст у період раннього середньовіччя (до ХІІІ століття), а також наукові бібліографічні джерела, дають підстави говорити про наявність у тогочаснихмістахряду подібнихкомпозиційниххарактеристик. Це, зокрема, залежність містобудівної структури, архітектурного образу і загальної композиції архітектурного ансамблю міста від місцевого ландшафту, візуальна відкритість міського простору на околиці, розміщення основнихдомінант так, щоб вони добре сприймались з різної віддалі, а також формування міськихосередків з кількохмістобудівнихелементів, різнихза функціональним призначенням, розміром і потребами до розміщення в ландшафті. Таким чином, інтеграція з ландшафтом, яка аж до ХІХ ст. характеризувала забудову українських міст, може бути продовженням застосування тієї самої давньої концепції формування архітектурного середовища, яка в період раннього середньовіччя, до часу інтенсивного поширення на європейський схід процесів нової локації міст, застосовувалась також у Польщі, і яка щойно в ХІІІ–ХІV століттях, через історичні обставини, була здебільшого втрачена. В долокаційному розвитку польськихі українськихміст проявилися дуже давні регіональні урбаністичні традиції, і їхдослідження необхідне для належної оцінки спільного внеску обохкраїн в загальносвітову культуру.
архітектурне середовище, ландшафт, урбаністична композиція
Взято з Том 4, № 2, 2018
Сторінки 164-170