Анотація

Повинна була закінчитися епоха СРСР із заполітизованою методологією досліджень, щоб можна було методологічно опертися на закордонний досвід і виконувати дослідження у галузі містознавства, яке б опиралося на такі засади як:

− поєднання дослідників-спеціалістів різнихгалузей для вирішення спільної проблеми (з галузі історії, архітектури, урбаністики, мистецтвознавства, економіки, демографії, географії, геральдики тощо )

− дослідницький матеріал базується на вірогіднихданих, які однаково висвітлюють увесь регіон/країну (переписи населення, мапи, статистичні та джерельні дані)

− не використовується субєктивна оцінка подій і стану речей та відсутня авторська інтерпретація фактів. У 1995 р. при Західному науковому центрі НАН України та Українсько-австрійському інституті була створена міждисциплінарна група “Книга міст Галичини” (керівник – доц., к. арх. Петришин Г. П.). Науковий апарат досліджень опирався на містознавчі дефініції (städtewesen) та методи дослідження австрійської школи (Австрійська академія наук, комісія економічної, соціальної та міської історії, керівник – проф. Отмар Пікль), які б дозволили у перспективі виконувати порівняльний аналіз.

У 1995–1999 рр. було проведено ряд організаційнихзаходів та українсько-австрійськихнауково-методичних семінарів з циклу “Книга міст Галичини”. Таким чином утворилася комунікативна мережа фахівців у галузі історичного містознавства. Ці заходи дозволили сформувати на грунті сучасної методології світової науки новий напрямок в українській науці “Історичне містознавство” та створити наукову школу, яка прагнула поставити українське історичне містознавство на рівень світовихстандартів, заповнити суттєву програму в українській історичній науці та світовій науці матеріалами про Україну. Діяльність Українського Центру історичного містознавства посприяла введенню до європейського та світового простору фахової і неупередженої наукової та культурологічної інформації та знань про культуру та історію українськихміст та містечок як носіїв багатовікової та багатонаціональної культури.

Сьогодні термін “містознавство” утвердився:

− як офіційний науковий напрям в академічнихта освітніхустановах,

− у тематиці дослідницькихпроектів, науковихстатей, монографій,

− у підручникахісторичного спрямування, − увійшов на сторінки вікіпедії,

− став сленговим та фігурує у блогосфері, розуміється як ознайомлення з містом,

− використовуєься у регіональнихта локальнихзаходах, сприяє виховному процесу підлітків та скеровує активність студентів.

Народжений у Львівській політехніці у науково-дослідному проекті “Книга міст Галичини” у 1995 р., термін “містознавство” своєчасно потрапив на добрий грунт української науки у сприятливий час розвитку українського суспільства. Самоідентифікація українців вимагала посиленого дослідження історії міст та міської культури у різних формах. Якщо порівняти український термін “містознавство” із його сусідніми прототермінами-аналогами – німецьким “städtewesen” та російським “градоведением”, він є набагато ширше застосовуваним, має більшу інваріантність застосувань та трактувань, а, судячи по пошуковій гугл системі, стрімко поширюється. Тоді як його німецький та російський прототипи залишилися в сферахакадемічної науки.

Ключові слова

містознавство, міста і містечка, Галичина, порівняльні дослідження, міждисциплінарність.