Анотація

У статті всебічно досліджено та проаналізовано процес формування архітектурного середовища Вінниці міжвоєнного періоду. Сьогодні однією з найскладніших проблем містобудівного розвитку є проблема адаптації територій історичного центру до умов сучасного міста. Проте пріоритетні завдання в галузі охорони та ревіталізації історичної забудови вимагають чіткого визначення факторів, що вплинули на її створення, правильного розуміння морфологічних особливостей та точної стильової ідентифікації будівель та споруд. Що зумовлює необхідність у визначені етапів розвитку архітектури, з узагальненням стильових особливостей, розглянувши кращі зразки зодчества Вінниці.

За результатами проведеного дослідження було встановлено, що архітектурно-містобудівний розвиток Вінниці у 20–30-х роки XX ст., який вирізнявся високою динамічністю, залежав від багатьох загальнодержавних та регіональних чинників. Радянська архітектура того часу, що формувалась під впливом технічного прогресу та ідеологічних засад, залишила багато яскравих зразків зодчества в межах міста. Перша третина XX століття – час сміливих творчих пошуків та запеклої боротьби стильових течій; час проголошення нової естетики простору та форми, що опиралась на нові соціальні реалії, та повернення до класицистичних архітектурних засобів.

Важливою складовою міського середовища, як поліфункціональної та динамічної структури, є житлова забудова, що сформувалась у різні періоди часу та має характерні ознаки стильової приналежності. Проте житлова архітектура Вінниці на сьогодні залишається малодослідженою, що призводить до знищення її автентичності та руйнування характеру забудови цілих кварталів.

У статті запропоновано періодизацію розвитку житлової архітектури у 20–30-х роках XX століття, з урахуванням архітектурно-містобудівних та історико-культурних чинників. Архітектура міжвоєнного періоду – явище унікальне та неоднозначне, що визначалось паралельним існуванням трьох ідейно-протилежних напрямків розвитку. Так у Вінниці до середини ХХ ст. відзначається зростання історичних стилів що замінили авангардні течії. Стильовий плюралізм дозволив сформувати нове архітектурно-містобудівне середовище, створити раніше невідомі типи будівель та споруд, змінити уявлення людей про зручність, стиль та якість життя. Також у цей час суттєво змінюється панорама міста. Стають виразними силуети вулиць, збагачується пластика фасадів в архітектурі державних та громадських будівель. Вони формують нове містобудівне середовище. 

Ключові слова

містобудівний розвиток, житлова архітектура, стилістичне вирішення, модернізм, класицистичні засоби.