Феномен ХХ–ХХI століть полягає у граничній медіатизації. Нові засоби зв’язку і передачі інформації прискорили поширення ідей і полегшили доступ до джерел та їх авторів, а нові види мистецтва, такі як кінематограф, допомогли охопити максимально широку аудиторію. Протягом усього XX століття архітектура – найбільш публічне з мистецтв, а кінематограф – найпопулярніше і доступне, працювали у своєрідному «тандемі». Більшість архітектурних утопій пройшли своєрідну апробацію у віртуальних образах кінематографа. Кінематограф відображає погляд з боку, розкриває як переваги, так і недоліки архітектурної утопії задовго до її реалізації.
архітектурна утопія, архітектурний образ, віртуальні образи архітектури в кінематографі.
Взято з Том 2, № 1, 2016
Сторінки 57-64