phddep@azmiu.edu.az
Метою дослідження було проаналізувати історичний розвиток та архітектурні особливості фортифікацій Гянджі від пізньої античності до пізнього середньовіччя. Особливу увагу було приділено взаємозв’язку між оборонними спорудами міста, змінами його урбаністичної морфології та природними умовами долини річки Гянджа-Чай. Дослідження поєднувало архітектурний аналіз, дані археологічних розкопок, стратиграфічний аналіз, радіовуглецеве датування, а також вивчення історичних писемних і картографічних джерел з метою реконструкції еволюції оборонної системи міста. Отримані результати засвідчили, що фортифікації Гянджі розвивалися в кілька хронологічних етапів і пристосовувалися до змін військових, політичних, гідрологічних та сейсмічних умов. Матеріали дослідження продемонстрували використання шаруватої кам’яно-цегляної кладки, різних типів башт і складних технік зведення мурів, які відображали як місцеві будівельні традиції, так і ширші регіональні практики фортифікаційного будівництва. Стратиграфічні спостереження та радіовуглецевий аналіз допомогли уточнити послідовність будівництва й перебудов, тоді як порівняльний аналіз з укріпленими містами Кавказу та Близького Сходу дав змогу підкреслити архітектурну своєрідність Гянджі. Результати також показали, що оборонна система міста формувалася поступово, через повторювані етапи реконструкції, а не як результат однієї будівельної кампанії. Археологічні дані підтвердили, що прибережні укріплення виконували як військові, так і гідрологічні функції, захищаючи поселення від ворожих нападів та ерозії, спричиненої річкою Гянджа-Чай. У дослідженні також розмежовано археологічно задокументовані залишки, пізніші реконструкції та порівняльні візуальні джерела, що зменшує ризик трактування ілюстративного матеріалу як прямого доказу. Практична цінність дослідження полягає у формуванні наукової основи для консервації, реставрації та історично обґрунтованої реконструкції середньовічних фортифікаційних систем Азербайджану
фортифікаційна архітектура; оборонні споруди; техніки кладки; урбаністична морфологія; культурна спадщина
Отримано 30.12.2025, Доопрацьовано 27.03.2026, Прийнято 02.06.2026 Опубліковано 22.06.2026
Взято з Том 12, № 2, 2026
https://doi.org/10.56318/as/2.2026.05
Сторінки 63-71