Повоєнна урбаністична реконструкція стала однією з найскладніших проблем сучасного просторового планування, у межах якої поєднувалися фізичні втрати, інституційний колапс і соціальна вразливість, що суттєво ускладнювало процес післявоєнного відновлення. Кабул – столиця Афганістану – стала показовим прикладом міста, в якому наслідки війни призвели до ослаблення міської інфраструктури та управлінських інституцій. Метою цього дослідження стала розробка стратегічного урбаністичного плану відновлення Кабула, що інтегрує принципи стійкості, сталого розвитку та участі громадян у післявоєнній реконструкції. Результати дослідження засвідчили наявність глибоких просторових нерівностей у рівні пошкоджень міського середовища на території Кабула. Аналіз даних про руйнування показав, що район Дашт-е-Барчі зазнав найбільших втрат – зруйновано близько 60 % будівель, тоді як найбільші пошкодження транспортної мережі, зокрема 18 ключових магістралей, зафіксовано вздовж коридору дороги Джалалабад. Моделювання композитного індексу вразливості виявило, що лише 18 % території міста, визначені як «червоні зони», зосереджували 63 % ключової інфраструктури Кабула та 68 % загальних втрат забудови й потребували першочергового втручання. Інтерв’ю зі стейкхолдерами також засвідчили системні інституційні проблеми: 92 % респондентів назвали дефіцит даних і дублювання повноважень інституцій основними перешкодами, а 76 % – корупцію як постійний стримувальний чинник. Водночас, як ключові можливості було визначено впровадження геоінформаційних технологій (68 %), партисипативних моделей планування (81 %) та посилення міжвідомчої координації (68 %). Тематичне кодування інтерв’ю підтвердило фрагментацію управління, етнічні розмежування та короткострокові планувальні горизонти як типові виклики. Запропонована концептуальна рамка ґрунтувалася на трьох взаємопов’язаних опорах: пасивній обороні (просторове планування та стійкі мережі), сталому розвитку (відновлення на основі зеленої, критичної та соціально справедливої інфраструктури) та локальній участі (механізми підзвітності й планування, орієнтоване на громади). Отримані результати довели, що відновлення Кабула є залежним від просторово спрямованого розподілу ресурсів, інституційних реформ та репрезентативного врядування. Практична цінність дослідження полягає у запропонуванні прикладної моделі післяконфліктної урбаністичної реабілітації, яка може бути використана для формування стійких і ефективних стратегій відновлення міст, постраждалих від збройних конфліктів
урбаністичне планування; післявоєнна реконструкція; сталий розвиток територій; урбаністична стійкість; післяконфліктне міське відновлення
Отримано 05.08.2025, Доопрацьовано 17.11.2025, Прийнято 19.12.2025
Взято з Том 11, № 4, 2025
https://doi.org/10.56318/as/4.2025.43
Сторінки 43-52