Актуальність статті полягає у дослідженні церкви Собору Пресвятої Богородиці у селі Ременів Львівської області, яка належала до галицької автентичної архітектури початку ХХ ст. В основу її проектування було покладено візантійський хрещатий конструктивний тип храмів, стилістично поєднаний з традиційним українським мистецтвом. Мета дослідження – проаналізувати об’ємно-планувальну структуру церкви та виявити її характерні архітектурно-художні особливості. Методологія дослідження ґрунтувалася на комплексному підході з використанням як теоретичних, так і емпіричних методів дослідження, зокрема історико-архітектурного аналізу (стилістичного та архітектурно-композиційного). У статті вперше досліджено архітектурно-просторову структуру церкви Собору Пресвятої Богородиці в Ременові, визначено характерні риси архітектурної виразності, які насамперед проявилися у плануванні храму, його композиційному, стилістичному та пластичному вирішенні. Встановлено, що в архітектурному образі церкви Собору Пресвятої Богородиці знайшли відображення стилістичні та конструктивні особливості, характерні для храмів Західної України початку ХХ ст. Проаналізовано пластичне та стилістичне вирішення іконостасу та бічних вівтарів храму. Встановлено, що досліджувана церква має значну архітектурно-мистецьку цінність, відображає національну ідентичність в архітектурі та належить до культурної спадщини України. Пам’ятка не лише відобразила духовний та національно-культурний світогляд суспільства в певний історичний період, але й продемонструвала високий рівень майстерності, будівельної вправності та мистецької якості. Практичне значення дослідження полягає у застосуванні його результатів у теорії української архітектури та у подальшому вивченні цього об’єкта сакральної спадщини
нава; фасади; вівтарі; інтер’єр церкви; розписи; іконостас; вітражі
Отримано 30.04.2025, Доопрацьовано 01.08.2025, Прийнято 05.09.2025
Взято з Том 11, № 3, 2025
https://doi.org/10.56318/as/3.2025.09
Сторінки 9-19